- Чернігівський реабілітаційний центр "Відродження"
"Картини, що дарують радість", автор - Горунова Ірина
Ірина Горунова та її 17-річна донька Аннушка нещодавно проходили курс реабілітації на базі стаціонарного відділення Центру. Чим же привернула увагу ця чудова жінка, що ми вирішили приділити їй кілька рядків на сайті? Ірина – маленька і дуже світла жінка, з високим духовним потенціалом, пов’язаним з любов’ю до творчості.
Народилася Горунова Ірина Іванівна 30.03.1963 року в Херсонській області Генічеського району в селі Новий труд у родині дуже добрих і порядних людей. Загалом родина, в якій виховувалася Ірина, була велика – аж шестеро дітей. Але ж батьки, за словами Ірини, були чудові, люблячі, турботливі, прожили пліч-опліч 48 років і в один день разом пішли з цього світу.
У свій час дівчина відвідувала Чонгарську художню школу, де вже змалку проявила свій талант. За словами Ірини, вже тоді педагог Людмила Владиславівна навчила своїх учнів бачити в звичайному незвичайне. Та й сама Ірина під час занять часто дивувала своїм неординарним баченням, цікавими малюнками, особливим нестандартним підходом до кожної теми, дивувала усіх рідних своїм особливим ставленням до природи, неймовірною технікою малювання, відчуттями. І всі рідні не сумнівались, що згодом це переросте у творчість - і не помилились.
Після закінчення школи Ірина прийняла рішення поїхати за комсомольською путівкою на Далекий Схід, до міста Хабаровськ, де працювала муляром. Надалі – родиною (з чоловіком та сином) переїхали жити до України, у місто Прилуки, де й народилася Аннушка. Але нещодавно батьківське щастя затьмарилося.
Страшна трагедія в родині сталася 20 квітня 2014 року, коли Аннушка з друзями потрапила в тяжку автокатастрофу: з шістьох пасажирів живою залишилася лише вона. Ірина завдячує Богу і небайдужим людям, які в той час підтримували її родину в боротьбі за життя доньки.
Коли Ірина з донькою приїхали до обласного Центру на реабілітацію та відновлення після довготривалого лікування, Аннушка була прикута до інвалідного візка. Саме в Центрі дівчина почала робити свої перші несміливі кроки.
Перебуваючи у Чернігові, Ірина з донькою не могли не відвідати храм, щоб подякувати Богу за спасіння. Отець Петро з храму Усіх Святих Чернігівських, який сповідував дівчину, узнавши про страшну трагедію, що спіткала родину, не взяв оплати за свої послуги. На ці гроші Ірина купила фарби, пензлі і почала малювати, згадуючи дитячі уроки в ізостудії.
Її чудові картини, талант, уміння глибоко бачити навколишній світ і ділитись цим із іншими людьми з допомогою фарб, глибоко вразили весь персонал Центру. Як стверджує сама Ірина, у той момент їй дуже хотілося своїми малюнками принести хвилини радості хворим дітям, що проходять реабілітацію, а також залишити часточку своєї подяки за добро і розуміння, отримані в Центрі.
Картини Ірини – це чудовий засіб зцілення душі, спосіб передачі інформації без слів, тому, вони обов’язково прикрасять наш Центр.